Стаття 56 КЗпП України визначає, що за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом (роботодавцем) може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень.
Відповідно до ч. 3 ст. 56 КЗпП України робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.
Тобто робота на умовах неповного робочого дня або неповного робочого тижня не тягне за собою скорочення щорічної відпустки. Якщо на підприємстві тривалість відпустки становить 24 календарних дні працівникам, які працюють на умовах повного робочого дня або тижня, то і тривалість відпустки для працівників з неповним робочим днем буде такою самою.
Таким чином, тривалість щорічної відпустки, порядок і умови її надання для працівника, який працює на умовах неповного робочого часу, не відрізняється від тривалості щорічної відпустки, порядку і умов її надання для працівника, який працює повний робочий день (тиждень) і визначається на підставі ст.ст. 75 і 79 КЗпП України.
Заробітна плата працівника за весь час щорічної відпустки або грошова компенсація при звільненні працівника, який працює на умовах неповного робочого часу, нараховується так, як і для інших працівників, — виходячи зі середньоденної зарплатиобчисленої згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 та встановленої повної тривалості відпустки.
Головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління Держпраці у Чурнігівській області Т. Черняк