Презентация Новгорода-Сіверського.ppsx
(Для перегляду презентації необхідна програма Power Point)
Історія Новгорода-Сіверського
Новгород-Сіверський, одне з невеликих українських міст, але в його долі, як у краплині води, відобразилась вся історія нашого народу – велика в трагічна, зі злетами і падіннями, радощами і болями, розчаруваннями і надіями. Місто над красунею Десною на півночі Чернігівщини - не просто мальовничий куточок, а одне з найдавніших міст епохи України.
Місто, у якому зупинився час, не залишає байдужим нікого, хто хоча б один раз побував тут, хто милувався казковими краєвидами, памʼятками історії, культури, витворами архітектурного та монументального мистецтва. Хіба може не вабити когось можливість пройтися містом, що за часів Київської Русі виконувало роль фортеці, яка захищала її рубежі від кочівників, а згодом стало столицею Новгород-Сіверського князівства. Піднявшись на Замкову гору, відразу уявляєш, як вирушала у похід проти половців дружина Новгород-Сіверського князя Ігоря, про який згадується у відомій памʼятці літератури стародавньої Русі, героїчній поемі кінця ХІІ століття ˮСлові о полку Ігоревімˮ.
Не можна не милуватися величним Спасо-Преображенським собором, побудованим за проектом архітектора Джакомо Кваренгі, чудовим витвором архітектури Тріумфальною аркою із зображенням гербів одинадцяти повітів.
За красою та значенням Новгород-Сіверський, як сіверська столиця, не поступався іншим стольним князівським градам, а династія новгород-сіверських князів відігравала помітну роль у політичному житті Київської Русі. З Новгород-Сіверським пов’язана перша згадка про Москву, про героя ”Слова о полку Ігоревім” – князя Ігоря Святославовича.
У Новгороді-Сіверському свого часу жили, працювали та залишили по собі слід видатні люди своєї епохи: Лазар Баранович, Михайло Максимович, Андрій та Гаврило Рачинські, Костянтин Ушинський, Пантелеймон Куліш, Микола Кибальчич, Ілля Уралов.
Завдяки своїй унікальній історії та збереженню безцінного скарбу пам’яток археології, архітектури, культури місто включене до системи туристсько-краєзнавчих маршрутів ˮНамисто Славутичаˮ.
Первісні люди
Чимало століть височіє на правому березі Десни Новгород-Сіверський. Археологічні дослідження дають змогу стверджувати, що ці землі заселяли ще первісні люди. Виявлена у 1933 році палеолічна стоянка на території сучасного Новгорода-Сіверського підтверджує висновок про виникнення міста на досить обжитому місці. Під час цієї археологічної експедиції було знайдено знаряддя праці з кременюу вигляді скребків та відщепів. У період пізнього палеоліту, це приблизно 40-10 тисяч років тому, що припадає на кінець льодовикової епохи, створюються більш сприятливі умови для заселення первісною людиною території нашого краю, бо у лісах, що вкривали все Подесення водилось багато звірів та птахів, а у Десні –риби. Первісні мисливці і рибалки жили на території міста протягом всієї неолітичної доби. Для виготовлення човнів первісні люди використовували кремневі шліфовані сокири, тесла, свердла.
Свій хист, талант первісні ремісники вкладали у виготовлення глиняного посуду. Для первісних племен Новгород-Сіверщини характерний був осілий спосіб життя. Під кінець неоліту з’являються перші металеві знаряддя праці, виготовлені з міді, таким чином зростає продуктивність праці. Так поступо підготувавши первісні люди на Новгород-Сіверщині перейшли до нової історичної епохи – епохи металалу. Бронзовий вік був охарактеризований значними досягненнями у господарському, культурному та суспільному житті наших предків. У цей період активно розвивається землеробство, землі засіваються культурними сортами зернових культур (пшеницею, просом, льоном, коноплями, ячменем), вирощували городину. У цей період зростає кількість населення. У цей період сюди переселяються скотарсько- землеробські племена скіфів. Жили вони на так званих городищах, обнесених земляним валом, або обкопаним ровом. Уперше такі городища, відкрив у 1873 році відомий вчений Д.Я.Самоквасов.
Історія сивої давнини
.jpg)
Нова доба історичного розвитку Новгорода-Сіверського повʼязана з іменем київського князя Володимира Святославовича. У ˮПовісті минулих літˮ (приблизно 988 рік) повідомляється: ˮ… і сказав Володимир: Не добре, ще мало городів коло Києва. І став будувати міста на Десні, на Острі і на Трубежі, на Сулі і на Стугні. І почав набирати кращих дружинників од словʼян і од кривичів, од чуді, од в’ятичів і заселяти нові міста, бо тоді була війна з печенігамиˮ.
Серед тих міст, що богатирськими заставами стали навколо Києва тисячу років тому, був і Новгород-Сіверський. Невідомі будівничі, враховуючи природний ландшафт, почали споруджувати свої укріплення на найвищому придеснянських схилів – Замковій горі, на території колишнього сіверянського городища.
Через деякий час тут височіли стіни і башти міста-фортеці, яке дістало назву ˮНовгородокˮ. (назва міста – це складне імʼя, утворене з прикметника ˮновъˮ ( новий, знову збудований) і топооснови ˮгородъˮ(укріплення для захисту, оборони), а пізніше до цієї назви приєднався прикметник ˮсіверськийˮ, від назви давньоруського племені, що заселяло цю місцину, сіверян, щоб відрізнити це місто від інших новозбудованих).
Першу писемну згадку про Новгород-Сіверський містить ˮПовчанняˮ Володимира Мономаха, у звʼязку з перемогою князя над половецьким загоном, під назвою ˮНове містоˮ, що сталася у 1078 році під цим містом. Протягом кількох століть Новгород-Сіверський відігравав значну роль в історії Давньоруської держави і був надійним форпостом Чернігіво-Сіверської землі у нападах степових кочівників-половців, а головне цілком сформованим соціально - економічним центром землеробської округи. У 1097 році, після Любецького з’їзду місто стало столицею чималого князівства, до складу якого входили Брянськ, Курськ, Трубецьк, Рильськ, Стародуб, Путивль. Князівство займало територію 160 тис. кв. км, було густо населено, мало понад 40 міст, згаданих у літописах. У цей період місто досягає вершини свого розвитку, адже князі династії Ольговичів мріяли перетворити його у справжню столицю землі Сіверської на зразок Києва та Чернігова. Перший князь Олег Святославович (син київського князя Святослава Ярославича, відомий під іменем Гориславича), розпочав свою діяльність з того, що вдвічі збільшив потужність оборонних споруд дитинця, який став адміністративним і політичним центром міста.
Нескінченна міжусобна боротьба князів за свої династичні інтереси виснажувала Сіверський край, давала змогу половецьким ханам грабувати міста і села Київської Русі.
Активну участь у боротьбі з половцями брали хоробрі дружини новгород-сіверського князя Ігоря Свтославича. У 1183 році він завдав поразки половецьким князям Кончаку і Кобяку, окрилений цим успіхом, у 1185 році, він здійснив невдалий сепаратний похід на половців. Ця подія, стала темою геніальної памʼятки давньоруської літератури ˮСлово о полку Ігоревімˮ, яка прославила Новгород-Сіверський у віках.
Поема належить до шедеврів світової художньої літератури перекладено багатьма мовами світу. Ефіопський письменник Таделі не став винятком і зробив переклад цього славетного пам’ятника давньоруської літератури на амхарську мову і завдяки йому у далекій від нашого міста Африці знають і про князя Ігоря, і про Новгород-Сіверський . На згадку про славетного князя Ігоря Святославовича в основу планування древньої частини міста закладено літеру «И», яку складають сучасні вулиці Козацька, Леніна та Карла Маркса. Жодне інше місто світа не має подібної схеми планування. З тих давніх часів новгород-сіверці протягом 10-ти віків протистояли татарським ордам, литовським феодалам, кримським ханам, військам Лжедимитрія, шведам, німецько-фашистським загарбникам.
Десять разів вороги знищували, палили і розоряли Новгород-Сіверський. Але кожного разу завдяки архегенетичній силі минулих надбань, сіверяни завзято відбудовували, відроджували свій край для себе і прийдешніх поколінь, плугом і мечем продовжуючи його героїчний літопис.
Розвиток міста, його звʼязку з іншими князівствами Київської Русі сприяли поширенню освіти та культури серед жителів міста. Культурно- освітнім центром Новгород-Сіверського князівства був Спаський монастир. Тут священики вчили дітей із заможних родин читати і писати. Про писемність жителів міста свідчать знайдені уламки посуду з літерами. Таким чином заможні міщани позначали свої речі. У період княжої доби ведеться свій літопис, найвідомішим є літопис Полікарпа
Історія міста пов’язана з чисельними війнами. Це чисельні битви з кочівниками, кримськими татарами, литовськими та польськими завойовниками. Неодноразові спроби захвата міста та перехід його під владу різних завойовників, постійні протистояння, невдоволення своїм становищем містян, негативно впливало на існування Новгоррод-Сіверського князівства. У 1526 році, після смерті останнього Новгород-Сіверського князя Василя Шемяки, закінчується історія удільного Новгород-Сіверського князівства. За свою довгу історію Новгород-Сіверський перебував під владою Литви та Польщі декілька разів.
Початок ХVІІ століття приніс на Новгород-Сіверщину нове лихо, пов’язане з ім’ям Лжедмитрія І, війська якого тримали місце в облозі декілька місяців, але так і не заволоділи ним. Місто стало останнім притулком Лжедмитрія І, звідси він вирушив до кордонів Литви, залишивши стіни Спасо-Преображенського монастиря, а потім повернувся, щоб завоювати його, але отримав від новгород-сіверців гідну відсіч.
У 1618 році місто переходить знову під владу Польщі. Польські магнати вважать місто опорним пунктом свого панування, проводять жорстку колонізаційну політику. Для заспокоєння невдоволених жителів міста представник польського уряду Олександр Пясочинський виклопотав у польського короля магдебурзьке право. Почався період навʼязування чужеземцями своєї культури, релігії, мови, свого судочинства, своїх законів. Але справжнім патріотам свого краю було не до снаги таке рабство і сіверяни повстали. Починається доба визвольної боротьби від польської шляхти.
Козацька доба
У роки визвольної боротьби українського народу під керівництвом Богдана Хмельницького, наші пращури не стояли осторонь. За допомогою козаків міщани вигнали польську шляхту з міста. З 1649 року Новгород-Сіверський став сотенним містом Ніжинського полку. У 1663 році місто стає сотенним містом Стародубського полку. Сотню очолював сотник, якого обирали козаки на військовій раді. У цей період реальна влада і ключові позиції у житті міщан належали козацькій старшині, яка утискувала міщан, накладала на них податки і повинності. Лише у 1752 році на прохання жителів міста вийшов указ про відновлення місту магдебурзького права. У період козацької доби неодноразово точилися суперечки щодо приналежності міста. Так у 1659 році. Цар Олексій наголошував,що місто здавна належить Московській державі, у звʼязку з чим є необхідність призначити сюди російського воєводу, але завдяки наполегливості гетьмана Юрія Хмельницького та козацької старшини, цього вдалося уникнути. Про розбрат і політичні конфлікти свідчить загибель сподвижника Б.Хмельницького – Івана Богуна.
Незважаючи на складність суспільно- політичних відносин періоду Гетьманщини, місто перетворюється на значний торгово-ремісничий центр. У місті зʼявляються ковалі, шевці, броварники, майстри з виготовлення дзвонів і гармат. Дзвони, що виготовляв місцевий людвісар Іван Андрієвич у 1698 році, є памʼяткою людвісарського мистецтва України У місті споруджуються житлові будинки для козацької старшини, зводяться Успенський собор(який зберігся до наших часів) та інші церкви. Починається духовне відродження.
Спасо-Преображенський монастир
.jpg)
Цілий комплекс безцінних архітектурних шедеврів надають дивовижної неповторності місту. Неможливо уявити Новгород-Сіверський без Спасо-Преображенського монастиря, комплексу культових, громадських і господарських споруд XII – XVII століть. Душею і серцем комплексу є Спасо-Преображенський собор, видатна пам’ятка архітектури доби класицизму, споруджений за проектом видатного архітектора Джакомо Кваренги у 1791 – 1796 роках. Тут знаходиться могила останнього гетьмана України - графа О.К.Розумовського. Відреставрований собор вражає своєю красою і величчю. У 1990 році в архітектурному комплексі колишньої обителі відкрито єдиний не лише в Україні, а і поза її межами історико-культурний заповідник ˮСлово о полку Ігоревімˮ. Зразком оборонного мистецтва XVII століття є збудовані у 1680 році муровані стіни з вежами загальною довжиною 800 м. Улюбленою серед численних відвідувачів є Північна вежа, з висоти якої розгортається чаруючий краєвид деснянських просторів.
Спасо-Преображенський монастир був заснований наприкінці ХІ ст.і знаходився за 2-3 км від давнього Новгорода-Сіверського. Перші будівлі були дерев’яні. А першою мурованою будівлею став Спасо-Преображенський собор, зведений наприкінці ХІІст. Монастир постійно відновлявся то від монголо-татарської навали у 1239р, то від нападів татар у 1552р, то від поляків. Після приєднання до Польщі, монастир було відновлено коштом каштеляна Манського, старости Новгород-сіверського – Олександра Пісочинського. А у 1935р король Польщі Володислав IV передав монастир ордену єзуїтів, які пробули в ньому 13 років. Ченці монастиря на чолі з архімандритом Корнилієм лишили монастир ще у 1618р і переселилися до Рильська. У 1657р універсалом гетьмана Виговського монастир зі всіма маєтностями був переданий архієпископу Лазарю Барановичу, який був не тільки священнослужителем, а ще і визначним політиком та культурним діячем. Відтоді і почалось духовне відродження народу, відхід від засилля католицизму і до 60-х рр XVII в монастирі розміщувалася резиденція чернігівських архієпископів. Лазар Баранович відбудував княжий Спаський собор, зробивши його трипрестольним, трапезну, корпус настоятеля, оборонні вежі. При реставрації давніх споруд їхні стіни прикрашали викладеними з цегли тризубами-знаками Рюриковичів, які мали підкреслити спадкоємність відносно далекого минулого української держави. У 1667р. тут було відкрито бурсу для учнів славяно-латинської школи. Через десятиріччя школу переведено до Чернігова і ще через десятиріччя перетворено на колегіум. Потрібно зауважити, що це був другий після Києво-Могилянської колегії вищий навчальний заклад у Наддніпрянський Україні.
Тут же відкривається і друкарня. Правда, 1679 року Лазар Баранович перевіз друкарню до Чернігова, де вона плідно працювала ще протягом 100 років.
Зі Спасо-Преображенського монастиря походить кілька творів ювелірного мистецтва доби українського бароко, мініатюр, гравюр, малюнків. З 1785 року, після відкриття Новгород-Сіверської єпархії, у монастирі влаштовано семінарію.
22 січня 1787 року до монастиря завітала цариця Катерина II. Вона взяла участь у освяченні Іллінської церкви, збудованої при настоятельському корпусі, і пожертвувала великі кошти на спорудження нового собору. На честь приїзду у місто імператриці Катерини ІІ, було збудовано Триумфальну арку, яка збереглася до наших часів. На початку ХІХ монастир втратив оборонне значення, рів перед в’їздною баштою був засипаний. Змінився і зовнішній вигляд. Наметове завершення башти змінили на барокове. У 1795 році було створено окрему Новгород-Сіверську єпархію, а у Спасо-Преображенському монастирі почала діяти духовна семінарія.
У часи другої світової війни в колишньому монастирі було розташовано фашистський табір військовополонених. Під час наступу радянських військ у 1943р. монастир було значно пошкоджено, багато споруд було знищено. На сьогодні це чудовий архітектурний комплекс на території якого розміщено діючий чоловічий монастир та музей-заповідник ˮСлово о полку Ігоревімˮ. Різноманітні традиції зодчества різних епох демонструють інші численні архітектурні пам’ятки: Успенський собор ( XVIII ст.), унікальна пам’ятка дерев’яної архітектури Микільська церква ( 1760р.), велична Тріумфальна арка (1787р.), споруджена за проектом Джакомо Кваренги, на честь перебування у Новгороді-Сіверському Катерини II.
Розвиток освіти та культури. Видатні діячі
У 1789 році у місті почав діяти перший світський навчальний заклад –Головне народне училище. У новостворених установах міста почали працювати чисельні представники української знаті. Так першим губернатором міста став колишній малоросійський суддя І.Журман. На території намісництва жили і служили видатні діячі Гетьманщини: генеральний суддя О.Дублянський, генеральні осавули І. Скоропадський та І. Журавка. На посаді земського судді перебував лідер ніжинського і батуринського шляхетства Г.Долинський. Помітну роль у житті краю відігравали губернський прокурор М.Марков та голова другорядного департаменту верхньої розправи А.Рачинський – останній новгород-сіверський сотник, відомий композитор і музикант. Чимало видатних людей залишили свій слід на новгород-сіверській землі. Так освіту у місцевій гімназії здобували: Михайло Максимович, Пантелеймон Куліш, Михайло Чалий, Дмитро Самоквасов, Ілля Буяльський, Костянтин Ушинський, брати Андрій, Михайло та Павло Заблоцькі-Десятовські, Григорій Рачинський, Микола Кибальчич, інші видатні учені, військові, політичні та громадські діячі. У другій половині ХІХ століття гімназія стала осередком українського національного руху. Протягом свого існування з1808 року по 1917 рік Новгород-Сіверська гімназія була культурно- освітнім центром не тільки Сіверського краю, а і усієї Лівобережної України. Негативний вплив на Новгород-Сіверщині залишили і війна з французами 1812 року, не обійшла і Кримська війна,Велика Жовтнева Революція, Громадянська та Велика Вітчизняна війни. Все це нанесло неабиякі збитки всім надбанням попередніх століть.
Героїка Великої Вітчизняної війни зафіксована в скульптурній композиції ˮЖертвам фашизмуˮ, яка розташована біля стін Спасо-Преображенського монастиря, перетвореного під час фашистської окупації в концентраційний табір, а в парку ім. Т.Г.Шевченка на Алеї героїв встановлено погруддя дев’ятьох героїв Радянського Союзу, уродженців Новгород-Сіверщини, які удостоєні цього високого звання за мужність і подвиги, проявлені в боротьбі з ворогом під час Великої Вітчизняної війни. Це - В.Є.Акуленко, І.Д.Курганський, А.С. Комоса, Б.О. Майстренко, П.І. Максиміхін, Ф.Н. Радус, І.Т. Тимошенко, П.Д.Шарпило, І.Г.Ященко. Святими місцями для міста є стела – пам’ятник воїнам-визволителям, який височить у центрі та багатотисячне поховання військовополонених і новгород-сіверців у районі Покровщини.
Сучасне місто
Але не похитнулась і все витримала древня Сіверська земля.
Сьогодні Новгород-Сіверський, це місто обласного значення, районний центр Чернігівської області. Розташоване на північному сході Чернігівської області, розташоване на горбах мальовничого берега р. Десни, з населенням у 13750 чоловік. Територія, яку він займає становить - 2156 га
11 березня 2014 року прийнята постанова Верховної Ради України №865-VII ”Про віднесення міста Новгород-Сіверський Новгород-Сіверського району Чернігівської області до категорії міст обласного значення ”.
Щороку місто відвідує велика кількість туристів. Відвідавши місто можна переглянути цілий ряд історичних та історико-архітектурні пам’яток:
На території міста функціонуть такі культові споруди:
До послуг гостей міста готелі: ˮСловʼянськийˮ- чотирьохзірковий, ПаСвІрДа, Караван. Радо зустрінуть і нагодують смачними стравами у готелі ˮСовʼянськийˮ, кафе ˮСіверянкаˮ, ˮКофеманіяˮ, ˮГородокˮ, ˮХуторокˮ.
А якщо гості міста бажають помилуватися чудовими краєвидами, їм запропонують прогулянку по Десні на плотах. Новгород-Сіверський завжди радо зустрічає гостей.
В історії Новгород-Сіверщини – ключ до її неповторності. Можливості міста, невичерпані, як не вичерпна глибина його історії. Та попри значні резерви, культурно-історичну цінність, ця земля залишається практично невідомою за межами області.
Людям із порушенням зору
.jpg)
