ХРОНІКИ ВІЙНИ

Як Новгород-Сіверщина забезпечувала ліками на початку повномасштабного вторгнення

 

Новгород-Сіверщина стала однією з перших громад, які зустріли ворога віч-на-віч. Хоча ніхто не міг бути повністю готовим до війни, в повітрі відчувався страх і необхідність готуватися до важких випробувань. Одним із головних пріоритетів стало забезпечення населення лікарськими засобами.

 

Міський голова Людмила Ткаченко згадує, що перед повномасштабним вторгненням вона зібрала завідувачів аптек, які запевнили: запасу медикаментів вистачить на три місяці. Однак, паніка серед населення кардинально змінила ситуацію — ліки почали розкуповувати масово.

 

Завідувачка аптеки "Ліки України" №23 Олена Власюк розповідає:

"Перед початком повномасштабного вторгнення ми мали запас ліків на 2-3 місяці. Але паніка серед населення різко змінила ситуацію — усе розкупили за перший тиждень. Люди брали і необхідне, і те, що просто 'про всяк випадок'.

Коли запаси вичерпалися, я вмовила директора ризикнути та закупити медикаменти на великі суми, сплачуючи одразу. У той час мало хто погоджувався працювати в борг. Доставку ліків організувала міська рада, а старости сіл відіграли в цьому ключову роль."

 

Старости громади активно долучилися до організації постачання медикаментів. Першу доставку медикаментів до аптеки «Ліки України» # 23 здійснив староста села Орлівка Рябченко Віталій.

 

Також і інші старости сідали за кермо автомобілів та їхали в Полтавську область, Прилуки за медикаментами для людей.Староста села Блистова Анатолій Адаменко згадує:

"Ми разом із колишнім старостою Кудлаївського старостату Андрієм Івановичем Ірхою об'їздили пів Полтавської області, привозили медикаменти, продукти для наших населених пунктів».

 

Староста Троїцького старостату Волкогон розповідає про небезпеку доставки медикаментів:"Ми возили медикаменти з міста Прилуки. Аптека "Ліки України" №23 займалася замовленням, а ми — транспортуванням. Міський голова Людмила Ткаченко домовилась з ПП «Аграрні інвестиції» щодо транспорту, і вони надавали нам мікроавтобус. Часто доводилося їхати навіть по обстрілюваних територіях — всяке бувало."

 

Попри страх, паніку та небезпеку, жителі Новгород-Сіверщини проявили згуртованість і витримку.