Особливості оформлення спадкових прав малолітніми, неповнолітніми, недієздатними та обмежено дієздатними особами
Спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця мають право, незалежно від змісту заповіту на обов’язкову частку(половина частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом).
Згідно зі статтею 1 Конвенції про права дитини, дитиною є кожна людська істота до досягнення нею 18-річного віку, якщо за законом, що застосовується до даної особи, вона не досягне повноліття раніше (наприклад, у разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття – з моменту реєстрації шлюбу; повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини; після набрання законної сили рішенням суду про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності).
Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину в силу прямого припису закону. Тому ці особи можуть відмовитися від прийняття спадщини за згодою відповідних осіб (батьків, опікунів і піклувальників), органу опіки та піклування. До спадкового майна можуть належати певні обов'язки спадкодавця (борги), внаслідок чого прийняття спадщини не буде відповідати інтересам малолітньої, неповнолітньої або недієздатної особи, обтяжувати її, створювати проблеми майнового характеру.
Неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування.
Це стосується і фізичної особи, цивільна дієздатність якої обмежена, яка може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування.
Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування (стаття 1273 Цивільного Кодексу України).
Неповнолітня особа має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника.
Заяву від імені малолітньої особи або недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун.
Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, навіть якщо не було подано заяву про відмову від прийняття спадщини з дотриманням вимог, встановлених законодавством.
Слід відзначити, що в питанні щодо відмови від спадщини неповнолітнім, може виникнути спір між неповнолітнім та батьками (усиновлювачами), піклувальником, оскільки для відмови від спадщини потрібна їх згода та згода органу опіки та піклування.
В нотаріальній практиці зустрічаються випадки, коли неповнолітній не бажає приймати спадщину, але його батьки мають протилежну думку і тим самим змушують неповнолітнього до дії, яка суперечить його волі.
Також при прийнятті спадщини, яка обтяжена боргом ст. 1282 ЦК передбачає погашення спадкоємцем боргів спадкодавця повністю, але в межах майна одержаного у спадщину. Проте розмір спадщини може бути меншим за розмір боргу або рівним йому і отримання такої спадщини не викликає захвату у батьків, піклувальника, оскільки процедура погашення боргу, вимагає втрат часу, енергії та власних коштів.
Тому для захисту прав неповнолітнього, важливим є контроль органу опіки і піклування, для забезпечення прав неповнолітнього.
При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов’язково перевіряє:
- факт смерті спадкодавця;
- час і місце відкриття спадщини;
- наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом;
- прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб;
- склад спадкового майна.
Усі зазначені обставини повинні бути підтверджені відповідними документами.
Якщо спадкоємець не має можливості подати документи, необхідні для видачі свідоцтва про право на спадщину, нотаріус роз’яснює йому про можливість вирішення зазначеного питання у судовому порядку.
Якщо спадкоємцями є малолітні, неповнолітні діти, недієздатні або обмежено дієздатні особи, з метою охорони їх майнових прав, нотаріус направляє органу опіки та піклування за місцем проживання такої особи повідомлення про видачу свідоцтва про право на спадщину такому спадкоємцю, із зазначенням успадкованого майна. Копія такого листа підшивається до матеріалів справи.